Як обрати лікаря? Частина друга: лікар

Інколи ви заздалегідь знаєте ім’я лікаря. В цьому випадку все елементарно просто. Google знає все! І про вас теж! ))) І про лікаря! Джерела інформації: сайт клініки (наразі і всі (усі великі) державні установи мають сайти), ФБ сторінка тої самої установи, особиста та особиста професійна сторінка лікаря у мережах, професійний персональний сайт. І звичайно відгуки… Звертайте увагу на актуальність інформації (час публікації). За 5 років може змінитися багато чого, як у кращу, так і у гіршу сторону.

Яка інформація цінна? На перше місце я б винесла ознаки активного професійного розвитку (постійне вдосконалення у вигляді відвідування конференцій, стажування, публікації в журналах; репости наукових публікацій, участь у обговоренні соціальних та медичних тематик). Медицина розвивається настільки швидко, що не підтримуючи рівень буквально пару місяців (хоча б читанням статей та спілкуванням з колегами), легко втрачаєш сучасність та високий рівень кваліфікації. Це стосується усіх галузей, а надто онкології/гематології. Пошукайте на двох мовах (і на англійській). На друге місце можна ставити установу, де лікар працює (або працював). Робота (навіть раніше) у великій спеціалізованій лікарні – академічній, університетській – означає, що навіть найбільш юний та лінивий лікар набуває в цих установах унікального досвіду, долучається до наукової роботи, структурує та удосконалює знання. Конкуренція в цих установах сильна, а кількість пацієнтів велика. Третє - викладацька/лекторська діяльність. Це і викладання студентам/лікарям, і доповіді на конференціях, особливо якщо в переліку є зарубіжні конференції – це означає, що окрім лікувальної діяльності, людина здатна продукувати наукові результати загальносвітового рівня. Як правило, це можливо за умови роботи саме у великих спеціалізованих установах. І на четвертому місці, на мій погляд, мають стояти звання та заслуги. Чарівні літери КМН, ДМН та ПРОФ мають магічний вплив на пацієнтів, проте їх відсутність жодним чином не принижує кваліфікацію лікаря – це бонус. При чому захистити дисертацію з кожним роком стає все важче – зростають вимоги та конкуренція. Отже кандидат або доктор медичних наук, який захистився після 2015 року, виконав більший та кращий об’єм роботи, ніж у 2000-х. З будь-якого правила є свої виключення!!! Завжди!!! Сподіваюся, колеги не образяться )))

 

Так! І про вік!!! Я би віддала своє здоров’я у руки лікаря віком 30-60 років. На мій погляд це оптимум. До 30 – це питання досвіду, після 60 – енергії на підтримання рівню. 70+ - велике питання для нашої країни. Знову ж таки – всюди є виключення.

Ну і найбільш очікуване: відгуки. Відгуки дають можливість з перших вуст почути враження та факти про візит до лікаря. Тисячі захоплених відгуків дозволять вам сміливіше іти на візит. Проте з відгуками будьте обережні. Як правило, вдоволені, вилікувані пацієнти або ж ті, хто прямо зараз знаходиться у активному процесі лікування/обстеження/спостереження писати не будуть. А от ті, у кого не склалися особисті стосунки, погляди на терапевтичний процес або пацієнти з негативними результатами – з великим задоволенням виливають накопичене у простори соц.мереж та сайтів з медичними форумами.

 

Якщо ж можливості почитати зарання не було і з лікарем ви знайомитеся вже на прийомі, доведеться формувати думку на місці. Інколи відгуки можна отримати в черзі, але з відгуками в черзі та ж історія, що і в інтернеті. Задоволені пацієнтів обмежаться словом “Гарний”, а от невдоволені тривало і детально розкажуть що й до чого. Окрім того, формування враження про ефективність лікування може бути сформована невірно у самій лікарні. Чоловік однієї з моїх пацієнток, яка щойно почала терапію, прибіг геть переляканий з фразою: “Ви ж казали, що у неї чудові шанси на одужання, а тут (прим.: у відділенні) усі з рецидивами!”. Пам’ятайте, пацієнти у яких все добре (колишні пацієнти), які терапією вдоволені, у лікарні не знаходяться.

Якщо у вас є суттєві сумніви з приводу лікарні/лікаря впевнено раджу отримати другу/третю і т.д. думку. Не пошкодуйте на це коштів!!! Ви робите вклад у ваше здоров’я або здоров’я ваших близьких!!! В онкології/онкогематології дуже важливо все правильно зробити на початку, бо шансу “перелікувати” може не бути. Відвідавши хоча б пару консультацій, ви отримаєте наступні бонуси:

  • Перше: більше інформації.
  • Друге: почуєте про альтернативний шлях лікування (альтернативний – це не чистотіл/гриби, а більший/менший об’єм операції, нові препарати).
  • Третє: якщо думки співпали, ви ВПЕВНЕНО почнете лікування. Це антинауково, але, думаю колеги мене підтримають, якщо ПАЦІЄНТ СУМНІВАЄТЬСЯ, боїться, шукає подвох, очікує на проблеми, все це з ним ТРАПИТЬСЯ.
  • Четверте (і мабуть найголовніше): ви сформуєте емоційне ставлення до лікаря, а порівнюючи відчуття, що залишилися після консультації і поглибивши розуміння того, що з вами відбувається, ви зможете обрати лікаря та установу.

Стосунки пацієнта з медичним персоналом – це питання довіри та емоційного комфорту. 100% класно, певно, бути не може, принаймні тому, що пацієнт має хворобу, а це вже обмежує комфорт. Але вибір лікаря – це, в основному, емоційний процес. Буває все у цього лікаря є: досвід, знання, позитивні відгуки, і навіть ідеальна лікарська зовнішність, але похід до нього не приносить полегшення, не зовсім спокійно… Вибір лікаря як кохання – співпали або ні. )))

 

Нехай вам зустрічаються лише такі лікарі! 

 

А от про особливості спілкування на прийомі, які полегшать вам і лікареві лікувальний процес, розкажу в наступній публікації.