Для того, щоб призначити лікування, потрібно виконати певний перелік обстежень. Ключові дослідження – це встановлення діагнозу, визначення розповсюдження захворювання, визначення групи ризику та оцінку загального здоров’я організму (функції органів).
1. Найголовніше – визначити підтип лімфоми. Яким чином? Треба виконати біопсію якогось вогнища лімфоми. Біопсія – це процес взяття частини пухлини для дослідження під мікроскопом. При цьому, в ідеалі потрібно видалити цілий лімфатичний вузол, або ж (якщо це неможливо) – частинку якогось утворення (наприклад пухлини в легені, мінімум 1 см в діаметрі). Але у 80 % (і в ідеалі) - це видалення лімфатичного вузла цілим. Це БЕЗПЕЧНО. Біопсія не призведе до прогресування хвороби, не спричинить набряку тканин навколо чи порушення функцій імунної системи. В одній зоні – лімфатичних вузлів десятки, отже втрата одного – посильна втрата.
Як тканину вивчають? Після видалення лімфатичного вузла, його піддають спеціальній обробці, для того щоб по-перше, він не зіпсувався, по-друге, зберігав свою будову, по-третє, його можна було зручно нарізати (дуже-дуже тонкими пластинками). Наприкінці процесу обробки (який триває 3-5 днів) маємо парафіновий блок, всередині якого знаходиться навіки законсервований вузлик, який далі нарізають, а коли зрізи готові та зафіксовані на скельці, їх фарбують простими гістологічними фарбниками (гістолог – лікар, що досліджує тканини та органи, він же патологоанатом, він же головний відповідальний за встановлення діагнозу). Барвники ці рожевого та фіолетового кольору, які роблять клітини пухлини видимими для лікаря. Скельце кладуть під мікроскоп – і попередній діагноз готовий (це називається “гістологія”, “гістологічне заключення”). Далі встановлюють підтип лімфоми.
Для цього знову готують зрізи, але фарбують їх вже дуже витонченими барвниками, а точніше – антитілами. Вони з’єднуються зі спеціальними “антенками” на клітинах (рецепторами). Для гарної діагностики лімфом, як правило, потрібно мінімум 5, а інколи до 15 (і більше) цих реактивів. Якщо їх менше 5 – є великі сумніви у коректності діагнозу. Тепер це остаточний діагноз. Наука не стоїть на місці, тому для деяких лімфом додатково потрібно провести генетичні дослідження (все з тим же матеріалом видаленого лімфатичного вузла).
1. Розповсюдження процесу. Надалі слід встановити стадію лімфоми. Вона буває від 1-ї до 4-ї, чим більша цифра, тим більш розповсюджений процес. Інколи до стадії додають літери А чи В (бе). Літера “В” означає наявність одного або більше з трьох симптомів: температура вище 38 0С, виражена нічна пітливість та немотивована втрата понад 10 % ваги за останні 6 місяців. Це теж мінус.
Для встановлення стадії використовують комп’ютерну томографію (КТ) або позитронно-емісійну + комп’ютерну томографію (ПЕТ/КТ, що є більш сучасним методом), гастроскопію, колоноскопію, УЗД, магнітно-резонансну томографію і т.ін. Можна вдаватися до будь-яких методів, включаючи біопсію різних органів (якщо це впливає на вибір лікування). Нам потрібно не просто знати стадію, а й мати точну початкову картину аби після 2-4 курсу хіміотерапії оцінити ефективність лікування та своєчасно змінити його, якщо це потрібно.
Стадії дуже добре описані тут (англійською).
2. Фактори прогнозу. При майже всіх типах лімфом є свої додаткові показники несприятливого перебігу хвороби, які можуть вплинути на вибір лікування або ж просто дають цінну інформацію про те, чого нам з вами чекати.
3. Оцінка функцій органів. Не кожному пацієнтові можна призначити будь-яке лікування. Лікування має бути безпечним. Тому нам слід з самого початку розуміти, чи немає проблем у роботі серця, печінки, нирок… Виправити їх або ж скоригувати режим лікування (менша інтенсивність – менша шкода). Ще слід трохи подумати про майбутнє (можливість народити дитину після лікування, наприклад).
Після всіх аналізів та досліджень діагноз може виглядати так: Неходжкінська лімфома, дифузна В-великоклітинна, 2В стадія (01.08.18) з ураженням шийно-надключичних, медіастинальних л/в. Група проміжного ризику (ECOG 2, ЛДГ 600 Од/л). Кл.гр. 2.
Розшифровуємо: Неходжкінська лімфома, дифузна В-великоклітинна лімфома – діагноз (захворювання та підтип), стадія – вона і є стадія, 01.08.18 – дата встановлення, група проміжного ризику (ECOG 2, ЛДГ 600 Од/л) – група ризику, а в дужка перераховано які саме фактори ризику присутні, Кл.гр. 2 – клінічна група – ще з часів радянської онкології так кодуються категорії пацієнтів (1 - передракове захорювання, 2 - потенційно виліковні, 3 - ті, що одужали, 4 - невиліковні хворі).
Коли діагностичний пошук завершено, визначено усі особливості пацієнта та хвороби, можемо переходити до лікування.